Степан Ленкавський
6 липня 1904 народився активний діяч українського націоналістичного руху Степан Ленкавський (1904-1977, Мюнхен); очолив ОУН (б) після загибелі Степана Бандери в 1959. Автор «Декалогу» («Десять заповідей українського націоналіста», 1929), в якому виклав основні морально-етичні принципи націоналістичного руху.
Навчався на філософському факультеті Львівського університету. З середини 1920-х рр. - Активний учасник націоналістичного руху на західноукраїнських землях, член правління Спілки української націоналістичної молоді. У 1928 році брав участь у редагуванні (разом з С. Охримовичем та І. Габрусевич) першого нелегального націоналістичного видання для молоді - журналу «Юнак», був співробітником журналів «Український голос» (1929-32, Перемишль) і «Бюлетень КЕ ОУН на Західноукраїнських Землях (ЗУЗ)». Учасник першого Конгресу Правління українських націоналістів у Відні (28 січня - 3 лютого 1929), на якому було оформлено створення ОУН.
З лютого 1929 - у складі першого Правління ОУН на західноукраїнських землях, був референтом ідеологічного відділу. У 1931 році заарештований польською поліцією у Кракові і у вересні 1932 під час процесу «Конгресівців» засуджений на 4 роки ув'язнення. У 1939 увійшов до Правління ОУН (б). У 1940 в період розколу в ОУН вів переговори з А.Мельником від імені прихильників Бандери.
Після вбивства Євгена Коновальця ПУН очолив полковник Андрій Мельник. 27 серпня 1938 р. в Римі відбувся Другий Великий Збір Українських Націоналістів, який офіційно затвердив Андрія Мельника на посаді Голови ПУН і надав йому титул «вождя», проголосивши його відповідальним лише «перед Богом, нацією і своїм власним сумлінням». Група молодих націоналістів на чолі зі Степаном Бандерою, яка після окупації Польщі Німеччиною повернулася з тюрем, домагалася від ПУН та його голови А.Мельника зміни тактики ОУН, а також усунення з ПУН кількох його членів (Ярослава Барановського, Омеляна Сеника та Сидора Чучмана). Конфлікт набрав гострих форм і призвів до розколу. Прихильники Бандери в лютому 1940 року утворили «Революційний Провід ОУН» й перебрало собі назву ОУН(б) (пізніше — ОУН(сд), ОУН(р)). Члени цього крила ОУН стали називати себе «бандерівцями», членів же другого крила — «мельниківцями» або ОУН(м).
З квітня 1941 Степан Ленкавський - референт з пропаганди ОУН (б). У липні 1941, як один з учасників проголошення відтворення самостійної української держави і член «уряду України», очолюваного Ярославом Стецько, був заарештований гестапо і поміщений в концтабір Освенцим. У 1944 був звільнений разом з іншими високопоставленими діячами ОУН, яких німці хотіли використати як союзників у боротьбі проти наступаючої Радянської армії.
Написав чимало посібників із конспірації. У повоєнні роки став заступником Бандери з внутрішньопартійної роботи, курирував військовий сектор та спецслужби ОУН — розвідку, контррозвідку, референтуру крайових зв'язків (К–3), створив і очолював аналітичну референтуру підсовєтських справ (РПС). Після вбивства Степана Бандери очолив Правління ОУН (б), після відходу з цієї посади очолював відділ пропаганди і редагував газету «Шлях Перемоги» («Шлях перемоги»). В останні роки займавсяфілософією (китайською, індійською, спадщиною Г.Сковороди, Канта, Шопенгауера, Шпенглера).
В останні роки свого життя він відредагував та впорядкував збірник творів Степана Бандери «Перспективи української революції». Багато уваги приділяв справі захисту українських політв'язнів у 70-их роках минулого століття. Він належав до тієї категорії провідників ОУН, які не любили влади і за владу ніколи не змагалися, був людиною скромною, але дуже великого і багатого таланту, сумлінням ОУН. Як націоналістичний ідеолог він був безкомпромісним революціонером. Не мав ні сім`ї, ні дітей. Повністю присвятив себе служінню Україні. Досить драматично завершився шлях матері видатного борця…».
ДЕКАЛОГ ОУН — 10 заповідей українського націоналіста. Автор (опрацював) Ленкавський Степан, укладено 1929 року. Затверджені в якости дійсних XVI-м Великим Збором Українських Націоналістів (ВЗУН).
Я дух одвічної стихії, що зберіг Тебе від татарської потопи й поставив на грані двох світів творити нове життя:
1. Здобудеш Українську Державу або загинеш у боротьбі за Неї.
2. Не дозволиш нікому плямити славу та честь Твоєї Нації.
3. Пам'ятай про великі дні наших Визвольних змагань.
4. Будь гордий з того, що Ти є спадкоємцем боротьби за славу Володимирового Тризуба.
5. Пімсти смерть Великих Лицарів.
6. Про справу не говори з тим, з ким можна, а з ким треба.
7. Не завагаєшся виконати найнебезпечнішого чину, якщо цього вимагатиме добро справи.
8. Ненавистю і безоглядною боротьбою прийматимеш ворогів Твоєї Нації.
9. Ні просьби, ні грозьби, ні тортури, ані смерть не приневолять тебе виявити тайни.
10. Змагатимеш до посилення сили, слави, багатства і простору Української Держави.